В.А.Лісняк

Народився майбутшй поет в с. Вербовому Пологівського району Запоріжської області. В оселі Mapii та Андрія . Злидні й нестатки переслідували Василя майже все життя. 

У голодно-трагічному 33-у юнак залишив навчання на робітфаці Київського художнього інституту i пішов на заробітки. 1944 р. - співробітник газети «За Родину». Був поранений. Нагороджений орденом Червоної зірки та медалями. Визначному співцеві таврійського степу 1998р. Виповнилося б 90. У Запоріжжі в якому мешкав В.Лісняк, встановлено меморіальну дошку створена літературна премія його імені. Ім'я поета присвоєно одній з бібліотек м.3апоріжжя та Полопвському районному літературного обєднання. На батьківщині поета е й вулиця його імені. Перший вірш Лісняка «Ранок» надрукував кшвський ус» у 1932 р. Проте перша збірочка поета побачила світ 1946. Редактором був Павло Тичина.

Цікаво, що між двома поетами ще до війни встановилися досить теплі стосунки. Про це свідчать численні зберігаються в домашньому архіві запорізького пета. Є книжка «Вибраних творів» з таким дарчим написом автора «Сонячних кварнетів».

Щире, зворушливе слово сказав Лісняк i про село, вякому народився и починав трудове життя. Поет щоразу наголошуе, що праця на землі неймовірно важка в кожному колоску, в кожній зернині – піт хлібороба. I то, дякуючи цьому солоному поту батьків i земляків поета, а також ix далеких предків колишне Дике поле перетворилося на родючі товариські землі.

Вірші Лісняка:

Во лога з хмар - є хліб, е борщ... Та за багато літ Ми взнали, що найкращий дощ – Це хліборобський піт.

***

Я дуже довго все роблю,

Як плин повільних рік,

Зате, коли вже полюблю,

То полюблю навік.

***

В немудрому цьому конспекті

Є стільки життя і краси,

Що віриш не просто в бесмерття,

А в юність на вічні часи.

***

Вологі очі опівночі

Я цілував, як свіжі квіти.

Розкривалися вусна дівочі 

Схилилися над ними віти