Історія Вербівської шкільної освіти

Всі архіви згоріли у вересні 1943 року, тому історію відкриття школи в с. Вербове можна відтворити за розповідями старожилів. 

Саме від них ми знаємо , що в кінці 19 – на початку 20 ст. в селі існувала церковно-приходська школа (4 класи). В ній навчалися, в основному, хлопці, діти переважно з заможних сімей. Але навчання було необов’язковим , тому до 4 класу доходила десь частина учнів, що йшли в 1-й клас. 

В 1904 р. в селі збудували ще одну школу – початкову. Дах школи був покритий залізом і пофарбований зеленою фарбою, тому і школа отримала назву “зелена школа». Проіснувала вона до 80-х рр. Вчителькою в ній працювала близько 40 років випускниця. Бердянського інституту Тараненко Єфросинія Іванівна. 

Пізніше земством було збудовано ще дві школи: одна, прозвана в народі комарівською, (розташована на території теперішньої першої бригади ). Перед війною там працювала сім’я Веселовських. В 1912 році – ще одну— на території теперішньої другої бригади. Поскільки дах був покритий черепицею, її прозвали “черепичною”. 

До 1931р. класи в школі були комбіновані. Отже, до 1917 р. в Вербовому працювало 4 школи – всі початкові. Найстаріша з них – церковно-приходська, пізніше – початкова, прозвана “Гальченковою”, за прізвищем завідуючого – Гальченка Миколи Павловича. При всіх школах діяли гуртки, з ліквідації неписьменності населення. 

В 1930-1931 рр. на базі Гальченкової школи було відкрито п’ятий клас і школа стала семирічною школою колгоспної молоді. Таким чином, до 1941 р. в селі працювали семирічна школа і три початкові. Навчання проводилося в дві зміни. Умови були складні – нічне опалення, гасові лампи для освітлення. 

В 1941 р. готувалися відкрити середню школу, а початкові № 2 і № 3 реорганізувати в семирічні. Але почалася війна, окупація села. Фашисти спалили приміщення семирічної школи, згоріли в школах всі меблі. На осінь 1943 р. школи стояли з пустими класними кімнатами без меблів і дверей, вікна з побитим склом, зруйнованим дахом. 

Після визволення села почали працювати семирічні школи №1 і №2, початкові школи №3 і №4. Так було до 1954 року. А потім назріло питання про відкриття середньої школи , що і було зроблено на базі школи №2 1 вересня 1954 року. Після реорганізації початкових шкіл №3 і №4 в селі працювало 2 школи: 8 річна ( директор Снігир Галина Тимофіївна, потім Кусакова Фіра Наумівна ) і середня — Джос Микола Кас’янович. 

В 1954 році було три восьмих і один дев’ятий клас. Учнів у класах навчалося від 25 до 35 учнів. Перший випуск був у 1956 році. 

До 20- річчя школи – в 1974 р.- в селі вступило в дію нове приміщення школи, в якій об’єдналися восьмирічна і середня школи. Директором школи до 1980 року був Шингур Василь Іванович, що приклав величезні зусилля для того, щоб це приміщення, в якому ми сьогодні працюємо і навчаємось, було відкрите.

Його наступниками стали нині покійний Цикало Василь Іванович (1980-1984 рр.), Шамрай Сергій Петрович (1984-1987 рр.), Дібровський Олексій Володимирович (1987-1991р) і нинішній директор школи Сковородка Любов Григорівна. У 2004 році святкували “потрійний “ ювілей – 100— річчя заснування школи, 50 - річчя утворення середньої школи та 30- річчя утворення нової школи.