Велика Вітчизняна війна, яка почалася недільного ранку 1941 року, підняла на боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками весь радянський народ. Військкомати розпочали мобілізацію у ряди Червоної Армії того ж таки 22 червня. Тільки з Пологівського району радянські війська поповнило більше 10 тисяч чоловік призовного віку і більше 5 тисяч з них поклали свої голови на полі брані або пропали безвісти. А груди тих, хто повернувся, прикрашали бойові ордени та медалі.
Напередодні скорботної дати ми знову відвідали сайт Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації. Пропонуємо увазі читачів виписки з нагородних матеріалів, котрі розповідають про подвиги наших земляків у різні роки Великої Вітчизняної війни. Можливо, серед них є ваші рідні, близькі чи знайомі. Уклінна подяка живим і вічна пам’ять померлим.
Михайло Андрійович КУСАКОВ був призваний до армії у 1939 році, де його й застала Велика Вітчизняна. Закінчив війну старшим сержантом, повернувся в рідне Запоріжжя, осилив учительський навчальний заклад і за направленням потрапив до села Вербового нашого району, де 94-річний фронтовик живе і донині.
У нагородному листку до медалі “За бойові заслуги” читаємо:
“Старший сержант Кусаков Михайло Андрійович 23 січня 1945 року брав участь у ліквідації групи німецьких солдатів та офіцерів, що намагалися вирватися з оточення. Діяв сміливо і відваж-но. Одним із перших ввірвався в будинок лісника і рішучими діями змусив зда-тися в полон 10 німецьких солдатів і офіцерів на чолі з генералом.”
Давно вже немає на світі мешканця села Григорівки Миколи Андрійовича ЖИЛИ, котрий після війни довгий час трудився у колгоспі водієм, а потім завгаром. Але пам’ять про нього і досі живе у селі. Микола Григорович всю війну був шофером. За свою відважність і винахідливість нагороджений орденами Червоної Зірки та Слави ІІІ ст., медаллю “За відвагу”.
У супроводжуючому записі до медалі “За відвагу” записано:
“При перевезенні боєприпасів під час наступу наших частин поблизу Ливадії тов. Жила потрапив під мінометний вогонь. При вмілому водінні машини вивів з-під вогню боєприпаси і доставив їх своєчасно.
Під час наступальних боїв з 12 липня 1943 р. тов. Жила на своїй машині перевозив боєприпаси і продукти безпосередньо на вогневі позиції. Отримавши термінове завдання доставити продукти в 33 ГСП ст. Єленськ, на шляху слідування в село Тростна, де проходили бої по зачистці населеного пункту від німців, тов. Жила проїхав його і доставив продукти в полк.
Перебуваючи на ст.Єленськ, тов. Жила потрапив під бомбардування ворожої авіації, отримав завдання евакуювати автомашину, але в цей час противник перейшов у контратаку, і під кулеметним вогнем вивів на буксирі автомашину, яка експлуатується до нинішнього часу.”
“Перебуваючи в оточенні 40 ГКСП поблизу Кудрявця, тов. Жила отримав наказ доставити боєприпаси непримітними шляхами. І під обстрілами боєприпаси були доставлені вчасно”. За цей героїчний вчинок нашого земляка було представлено до ордена Червоної Зірки.
Трохим Трохимович ПІДСТАВНИЙ із Чубарівки був призваний на фронт Пологівським військкоматом. Як занотовано в архівних документах, нагороду отримав, коли служив писарчуком-експедитором пункту збору донесень 977-го окремого Померанського батальйону зв’язку. За роки війни воював у складі Західного, Калінінського, Прибалтійського та Білоруського фронтів.
“Під час перебування в батальйоні не мав ніяких дисциплінарних стягнень. У бойових операціях при прориві оборони противника на р. Одер проявляв безстрашність і вміння володіти собою в будь-яких бойових умовах. Вибирав майданчики для посадки літаків, чим забезпечував своєчасний обмін кореспонденцій зі штабами армій”. – Такий запис зроблено в нагородному листі єфрейтора до медалі «За відвагу».
Іван Антонович ІВАНЕНКО народився і виріс у Чубарівці, звідси на третій день з початку війни пішов на фронт. На передовій займався мирною справою, будував переправи через річку для проходження наших військ у складі 24 управління військово-польового будівництва. Відзначився. Повернувся додому з бойовими нагородами.
У нагородному листі, складеному його командиром, читаємо: «На будівництві мосту через р. Одер тов. Іваненко працював мотористом моторного човна. Відмінно справлявся зі своїм завданням з перевезення будівельних матеріалів на західний берег річки, безперебійно підтягував сваї і верхнє будівництво мосту.
При виконанні цього завдання працював під артилерійським і мінометним вогнем противника, проявив мужність і відвагу, працював по 18-20 годин на добу, перебуваючи безперервно на воді.
За безстрашність і сумлінну роботу представлений до медалі «За відвагу».
Піхотинець Федір Михайлович ШЕВЧЕНКО воював стрілком у складі 9-ої стрілецької роти. Після війни повернувся у рідне Інженерне.
У нагородному листку до медалі “За відвагу” повідомляється, що наш земляк отримав нагороду за те, що в “бою з німецькими загарбниками проявив мужність і відвагу. Замінив загиблого кулеметника і допоміг вогнем відбити контратаку.”
Підготувала Л.Слабишева.
Джерело: Пологівські вісті
Немає коментарів:
Дописати коментар