Вербівський художник - Микола Андрійович Лемішко

Народився в селі Вербовому (25 вересня 1952 року) і майбутній художник Микола Андрійович Лемішко. Зростав у надзвичайно бідній родині, до того ж не знав батьківського тепла і турботи. Мама і бабуся - найрідніші і найближчі люди - ростили і підтримували Миколку, дивувались і захоплювались його вмінням так гарно змальовувати все, що бачив довкола. Мабуть, це від них у нього було скільки доброти і щирості. Та Микола Андрійович із тих людей, що творять себе самі. Завдяки своїй цілеспрямованості та наполегливості він все-таки став «знаменитим художником», як вимріяв собі у дитинстві, хоч і нелегким був цей шлях до успіху.

Василь Лісняк. ФОТОАРХІВ

Хата В. Лісняка

ПОЕТИЧНИЙ ВІНОК ПАМ`ЯТІ ВАСИЛЯ ЛІСНЯКА

Пам'яті Василя Лісняка

Ми прийшли сьогодні 

вас пошанувати,

Нагадать при цьому 

той далекий шлях,

Як пісень складалось 

гарно та багато,

Як раділи сходам жита 

на полях.

Творчість В.А. Лісняка

Перший вірш «Ранок»  з'явився в журналі «Глобус» у 1932 році. У творчому  доробку В.Лісняка п'ять поетичних збірок , з яких одна –побачила світ уже після смерті поета ( 11 листопада 1963 року). Перу В.Лісняка належить також книжка сільських картин «Уміння жити» , нарис «Дорідні зерна», прозові етюди та фрагменти повісті «Матінка-земля». А книга вибраних поезій «Борозна» біла підготовлена до друку поетами разом із вдовою поета Марією Іванівною та дітьми – Валентином і Ольгою. Ця книга була перекладена Валентином Корчагіном і видана в Москві.

Про В. Лісняка "ГОРДЖУСЯ ТИМ, ЩО МИ З ТОБОЮ УКРАЇНЦІ..."

Прикро й сумно, що через наші постійні негаразди ми часто забуваємо людей, які жили й працювали в один з нами час, і навіть тих, хто в міру своїх здібностей і тодішніх можливостей зробив помітний внесок у розвиток вітчизняної культури. Так сталося і з визнаним співцем таврійського степу і хліборобської праці Василем Лісняком. І тільки на початку 1998 року, коли йому виповнилося б 90, ми знову заговорили про вплив його літературної й журналістської діяльності на духовне життя свого краю і про значення його творчої спадщини сьогодні.

Василь Андрійович Лісняк

Василь Лісняк... Старші віком запоріжці знали поета в обличчя і, без сумніву, ще чудово пам'ятають його високе засмагле чоло, красиві карі очі, а поготів - вуса, пишні, розкішні. Пам'ятають, очевидно, запоріжці і приємну, м'яку мову поетову, і його виняткову лагідність до людей, і дивовижну скромність, ба навіть сором'язливість. Та особливо добре пам'ятають його, звичайно, ветерани Запорізької письменницької організації, які вчилися у Василя Андрійовича не лише писати (це само собою зрозуміло), а й узагалі жити - чесно, порядно, талановито. І хай сьогодні на книжковій полиці запорізьких письменників десятки, сотні творів, все одно на найчільнішому місці - його, В. Лісняка, збірки, насамперед його схвильовані, джерельно-чисті "Степові пісні".

Щедрий вечір щедрий на сніг

Вечір...

Відспівали останні "Меланки"...

Почали навколо господарювати лапаті сніжинки, вкриваючи все пухнастою хусткою.

Дивлячись захоплено на цей мовчазний танець, починаєш вірити у новорічне диво.

НЕХАЙ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ВАШІ БАЖАННЯ! З НОВИМ РОКОМ!

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

Ой у саду, саду, саду-винограду.
Радуйся!
Радуйся, земле,
Син Божий народився!