Чомусь так склалося, що до Вербового у творче відрядження потрапляємо нечасто. Цього літа пощастило побувати і там.
Привітні вербівці радо спілкувалися, але фотографуватися геть не бажали. Дуже скромні люди! А скільки гарних квітників і садків у їхніх подвір’ях! Так хотілося всю оту красу нашим читачам показати і розповісти про вербівських господинь, які її створили, як люблять свої квіти і деревця, доглядають за ними.
Їхали і милувалися охайними двориками, які утопали в квітах. Аж ось побачила у невеличкому садочку біля будинку жінку, яка уважно щось розглядала. Поруч біля неї садові скульптури – гномик і його будиночок. До ніг садового гномика насипалося чимало яблук з молодої яблуні. Лежать червонобокі і приємним ароматом стиглих плодів ніби кличуть у дитинство. Поруч біля яблуні – кущ чорної смородини, гілочки якої нахилилися до землі під тягарем чорних ягідок. Є в садку і виноград з лапатим листям і великими китицями солодких дарів природи. Пахне літом.
А жінку, яка вийшла в садочок, добре знають не тільки у Вербовому, а й у Пологах. Це Любов Олексіївна Дібровська, завідуюча вербівським дитячим садочком. Вона якраз вийшла подивитися на «фронт роботи», адже треба збирати достиглу смородину.
– Ось бачите, посадили ялівець. Хочеться, щоб він скоріше розрісся. А взагалі на городі відділили місцину під сад. Там посадили малину, полуницю, ожину, аґрус, персики, яблуні, вишні тощо.
Так хочеться, щоб онуки ягоди і фрукти їли натуральні, свої, домашні. Тож для них і посадили, – розповіла Любов Олексіївна. А в них з чоловіком, Володимиром Олексійовичем, дві онучки і два онука. Є кому звеселяти їхню оселю дитячим сміхом і співами, адже це родина талановитих людей. Та й бабусі з дідусем є для кого створювати ягідно-фруктовий рай.
– Гномика з будиночком придбала, бо хотіла у садку зробити альпійську гірку, та все не доходять руки, – зізналася господиня. І хоч часу на все, що хотілося б зробити, не вистачає, все ж, вона завжди із задоволенням доглядає свої квіти та інші рослини. Навесні у садку Діб-ровських рясно квітнуть тюльпани, влітку радують око своїм цвітом ніжні ромашки, троянди, гладіолуси, жоржини і т.д., а восени яскравим фонтаном розквітають дубочки і “сінтябрина” (багаторічна айстра). Головне «добриво» для підкормки рослин впевнена жінка, це любов.
Звісно, нам ледь вдалося вмовити вербівчанку сфотографуватися. Щоправда, спершу довелося скуштувати у господині меду. Чоловік тримає невеличку пасіку і саме поїхав навідатися до своїх крилатих трудівниць. Смачний був мед, і фото вийшло гарне.
Привітні вербівці радо спілкувалися, але фотографуватися геть не бажали. Дуже скромні люди! А скільки гарних квітників і садків у їхніх подвір’ях! Так хотілося всю оту красу нашим читачам показати і розповісти про вербівських господинь, які її створили, як люблять свої квіти і деревця, доглядають за ними.
Їхали і милувалися охайними двориками, які утопали в квітах. Аж ось побачила у невеличкому садочку біля будинку жінку, яка уважно щось розглядала. Поруч біля неї садові скульптури – гномик і його будиночок. До ніг садового гномика насипалося чимало яблук з молодої яблуні. Лежать червонобокі і приємним ароматом стиглих плодів ніби кличуть у дитинство. Поруч біля яблуні – кущ чорної смородини, гілочки якої нахилилися до землі під тягарем чорних ягідок. Є в садку і виноград з лапатим листям і великими китицями солодких дарів природи. Пахне літом.
А жінку, яка вийшла в садочок, добре знають не тільки у Вербовому, а й у Пологах. Це Любов Олексіївна Дібровська, завідуюча вербівським дитячим садочком. Вона якраз вийшла подивитися на «фронт роботи», адже треба збирати достиглу смородину.
– Ось бачите, посадили ялівець. Хочеться, щоб він скоріше розрісся. А взагалі на городі відділили місцину під сад. Там посадили малину, полуницю, ожину, аґрус, персики, яблуні, вишні тощо.
Так хочеться, щоб онуки ягоди і фрукти їли натуральні, свої, домашні. Тож для них і посадили, – розповіла Любов Олексіївна. А в них з чоловіком, Володимиром Олексійовичем, дві онучки і два онука. Є кому звеселяти їхню оселю дитячим сміхом і співами, адже це родина талановитих людей. Та й бабусі з дідусем є для кого створювати ягідно-фруктовий рай.
– Гномика з будиночком придбала, бо хотіла у садку зробити альпійську гірку, та все не доходять руки, – зізналася господиня. І хоч часу на все, що хотілося б зробити, не вистачає, все ж, вона завжди із задоволенням доглядає свої квіти та інші рослини. Навесні у садку Діб-ровських рясно квітнуть тюльпани, влітку радують око своїм цвітом ніжні ромашки, троянди, гладіолуси, жоржини і т.д., а восени яскравим фонтаном розквітають дубочки і “сінтябрина” (багаторічна айстра). Головне «добриво» для підкормки рослин впевнена жінка, це любов.
Звісно, нам ледь вдалося вмовити вербівчанку сфотографуватися. Щоправда, спершу довелося скуштувати у господині меду. Чоловік тримає невеличку пасіку і саме поїхав навідатися до своїх крилатих трудівниць. Смачний був мед, і фото вийшло гарне.
Н.Осипенко.
Фото М.Дрюченка.
Джерело: "Пологівські вісті"
Немає коментарів:
Дописати коментар