Душу зворушить вірш пологівського захисника

Наш земляк, військовослужбовець із Інженерного, Андрій Дяченко, перебуваючи у зоні АТО під Волновахою, написав вірш.

Надихнула молодого солдата ясна, сонячна погода там, де зазвичай постріли та вибухи лишали сну. Андрій служить із серпня 2014 року у 55 артилерійській бригаді. Він і раніше писав вірші, але чомусь давно не брав у руки «перо і чорнила». А одного ласкавого березневого дня там, на війні, відчув, що хоче щось написати, донести до своїх друзів та земляків, які вдома, дуже важливу істину…

Над головами голуба блакить,
І промінь сонця розливається по полю.
Десь поряд САУ пострілом гримить,
А нам команда вже прийшла до бою.

Зірвались всі, й побігли до гармат,
В нас кожен знає, що йому робити,
А СОБ передає, що ціль - то «Град»
І першим залпом маємо розбити.

Секунда кожна грає проти нас,
Тоді і ворог більше шансів має,
Щоб переїхати і навестись на нас,
Але ми влучно б’єм, такого не буває.

Настала довгождана мить,
Коли у Мінську мир всі підписали.
Снаряд розривом поряд не гримить.
Нас відвели, але піхоту «подовбали».

Комусь же вигідна оця війна?
Хтось фінансує, хтось гроші заробляє,
А хтось лишив сім’ю, й тепер чека вона,
Того, який кордони захищає.

Не всі це розуміють. Слабаки!
Ховаються, тікають, справки підробляють
І мають право називать себе «чоловіки»,
Коли без захисту країну залишають.