Василь Мірошниченко

И когда я уснул, отслуживши,
Всех живущих прижизненный друг,
Он раздастся и глубже и выше –
Отклик неба - в остывшую грудь.
                           (О.Мандельштам)

Ще з дитинства Василь Мірошниченко мріяв стати льотчиком. Це була його найзаповітніша мрія, якій судилося збутися. Небо манило, кликало до себе. Годинами хлопчина міг дивитися туди, де клубки диму витворювали химерні фігури. Треба було тільки придивитися, і ось уже баскі коні скачуть у високості, а ген - химерний птах розправляє крила. Вразлива натура хлопця штовхала його туди, де міг побути на самоті з своїми фантазіями, де міг просто полюбуватися небом. Говорив, що коли виросте - неодмінно стане льотчиком. Мама інколи сердилась за ці дитячі мрії, хоча, здавшись на умовляння сина купила журнал “Моделіст-конструктор”. А бабуся, яка душу вклала в онука, на різдвяні свята дала  Василькові небагато грошей, на які той купив модель літака. Йшов йому десятий рік. А в сьомому класі сталося лихо: захворів і лікувався в райлікарні. Мама, що приїхала його відвідати, налякалася дитячого плачу: чи не погіршився стан здоров’я? А плакав хлопець від висновку лікарів, що не може він бути пілотом, бо хвороба погіршила його слух.

Олександр Черніцький

И если умирает человек,

С ним умирает первый его снег,

И первый поцелуй, и первый бой...

Все это забирает он с собой.

(Е. Евтушенко)

Догоряла досвітня зоря. А десь там, де починався обрій, ліниво і якось нехотя загорався рожевим відблиском світанок. Доспівував в гущавині свою гілкову серенаду соловей, м’яка роса дихала прохолодою з трав. А серед них мирно паслися коні, смакуючи соковитою травою. Ген далі, біля старої верби, навприсядки сидів хлопчина, замріяно поглядаючи в далечінь. І вчувалося йому чи то сон, чи то марево: розрізаючи грудьми повітря, мчить він шалено удалеч на міцному вороному коневі; тільки мелькають навстріч дерева, кущі... А кінь несеться вперед і нема спину ні його шалу, ні сміливості його наїздника.

Простий сільський хлопчина понад усе любив з дитинства коней. Міг годинами напроліт ходити за ними, годувати їх сіном, розчісувати гриву. Дорослі дядьки часом жартували: “Дивись, Сашко, а то ненароком коні зуба виб’ють, як тоді дівчатам будеш свистіть?!” А той, посміхаючись, спішив першу-ліпшу вільну хвилину на колгоспну стайню. Любив їздити верхи, сам міг без сторонньої допомоги запрягати в упряж. А про літо і говорити не доводилось. Тільки наступали канікули - Сашко вже в степу, допомагав вівчарям пасти отару, а то й телят довірять на вигін вигнати. І більшого щастя тоді для хлопчини і не треба було: степ, простір і вірний товариш вороний.

Спонтанний, але добрий день у Вербовому

17 лютого українці відзначають Всесвітній день спонтанного прояву доброти. Свято відносно нове для нашої країни, однак цей день волонтери та медики пологівського товариства Червого Хреста вирішили використати як ще одну можливість допомогти.

Разом із реанімобілем лікарів, що проводили прийом місцевих жителів у с. Вербове, до селян прибув і банк речей. Як зізнається голова Пологівського ТЧХУ Наталія Плетінь, ідея з акцією у День спонтанної доброти також виникла раптово.

Дацінько Віталій Васильович

Афганістан залишив в серці слід.   Там перевали білі від снігів .
По всіх полеглих плаче Україна,
В її сльозах і сум, і біль, і гнів.

Шум моторів заколисував. Поруч мирно посопував літній чоловік, одягнений у строгий чорний костюм, він нагадував якогось директора чи чиновника, з яким і заговорити було трохи лячно. А поговорити хотілося. Хотілось відвести душу, розповісти комусь, навіть хай чужому, яка біль і острах ятрять її материнське серце, хотілося, щоб те, про що вона безупинно думала останні тижні, було гіркою помилкою, щоб, нарешті, прокинутись вранці з відчуттям спокою... Та, на жаль, цього не сталося, через декілька хвилин літак приземлиться в Ташкенті, потім - Термез, і вона побачить свого молодшого сина. Яка доля чекає його попереду.

Дацінько Віталій Васильович народився і виріс в селі Вербове Пологівського району Запорізької області, був меншим у сім’ї, а тому, мабуть, зростав непосидючим і цікавим.

Біль Афгану не забуваємо

Минають дні, ідуть роки
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки,
В душі чомусь не замовкає.

15 лютого - День пам’яті воїнів – інтернаціоналістів. Цього дня для учнів 5-11 класів Вербівської школи був проведений присвячений вшануванню воїнів – афганців виховний захід під керівництвом вчителя ЗВ Лисенка Володимира Івановича. 

Валентинки для наших Захисників!!!

Вихованці дитсадочка " Росинка "с. Вербового

( вихователь Дібровська О. Д.)

Учні Вербівської ЗОШ та вихованці ясел-садка "Росинка" взяли активну участь у акціїї «Валентинка для солдата», Виготовивши власноруч, та приклавши їх до солодощів, передали бійцям в зону АТО.

Учні 2 класу Вербівської школи (кл. кер. Сарана С. А.)

Вербівські вечорниці

День святого Валентина щороку на­буває в Україні дедалі більшої популяр­ності. Тільки-но починається лютий, як у магазинах з'являється святкова атрибутика: сердечка, валентинки, червоні повітряні кульки, звірятка, які кажуть «Я тебя люблю». І, як не дивно, чекає цього свята щораз більша аудиторія. Вже не тіль­ки підлітки знають про модне західне свято, а й найменші школярики і навіть солідні офісні дядьки думають про те, як оригінально у цей день прояви­ти свої почуття.

У Вербовому свято закоханих відзначили по-особливому. 13 лютого вербівців запрошено до сільського будинку культури (зав. Бобкіна Н.)  на незвичайні вечорниці, щоб не тільки гарно провести свій час, а ще й повеселитися, поспівати від душі, спекти калиту та наварити вареників.

Поет степових просторів

Багата талантами вербівська земля. Вона народжує не лише майстрів урожаїв, а й поетів, жудожників, акторів - талановитих людей, які залишаються у пам'яті багатьох поколінь не тільки односельчан, а й яких пам'ятають в усьому запорізькому краї, в Україні. До таких яскравих особистостей належить наш земляк - поет Василь Лісняк.

Див. Василь Андрійович Лісняк http://www.verbove.zp.ua/2014/01/blog-post_25.html

Творчість В.А. Лісняка http://www.verbove.zp.ua/2014/01/blog-post_5959.html

Василь Лісняк. ФОТОАРХІВ http://www.verbove.zp.ua/2014/01/blog-post_27.html

З нагоди дня народження поета, 1 лютого 2016 року у Вербівській школі було проведено усний журнал «Поет степових просторів», присвячений В. А. Ліснякові.

День Соборності у школі

22 січня 2016 р. у Вербівській школі відбулося свято до Дня Соборності України «Де згода, там і перемога», в якому взяли участь 5-11 класів. Зворушливі слова звучали з вуст вчителя історії Поди А.С. та учнів школи. З цікавістю переглянули відеоролики минулих і сучасних подій на Україні. Увагу було надано подіям на Сході нашої держави.