14 ЖОВТНЯ  – СВЯТО  МУЖНОСТІ  ТА ВІДВАГИ.

14 жовтня козаки святкували свято Покрови Пресвятої Богородиці. Це був великий козацький день. Саме тоді відбувалася велика Генеральна січова Рада. На ній вирішували найважливіші питання козацького життя. Цей день історії запам’ятався всьому українському народу як найголовніше свято всіх людей, котрі відносять себе до козацького роду.

Збройні сили України своїми славними традиціями зобов`язані козацтву.Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків.Тож хай живе і донині слава козацька, слава України.

Як говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо обов`язково шанувати тих,  чий святий обов,язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні сили покликані охороняти кордони України, спокій нашого народу.

Як колись для козака почесним обов`язком була служба в Запорізькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю – це почесний обов,язок для наших чоловіків. Так 11 жовтня  учні Вербівської ЗОШ І-ІІІ  ступенів вирішили  в  цей  день  побути  трішки  козаками  і  відчути  себе  в  ролі захисників.  Так і  розпочалося  змагання.  Кожен  клас  приготував  газету до  свята , потім  привітались, а  журі  пильнували  за кожним  етапом  змагань, де  врахували і вигляд загону, і привітання,  де  одноголосно журі визнали переможцем учнів 5 класу загін «Соколята».  А  далі  сформували  чотири  загони два  дівочих-  « Мальви» і «Дзвіночки»,  та два  чоловічих  - «Лісова  братва» та «Білі яструби». І  почалися змагання, там і  малювали, і горох з квасолею та гречкою  перебирали, гетьманів  прізвища  згадували,  скоромовки  розповідали та  проходили  естафети.  Гамірно, весело  було,  та  переможцем стала  команда «Мальви».  А щоб  ніхто  себе  не  вважав  переможеним, всіх  запросили  скуштувати  смачного  куліша.  На  такій  смачній  ноті  свято  скінчилося.  Бажаючих  запросили  відвідати  виставку-презентацію в  сільській  бібліотеці, та  на  бесіду  до  сільського  будинку  культури.