"Зоряний  світанок"

Вітчизно! Ти – сонце  весняне моє:

Ти  світиш, ти грієш, ти  кличеш  до  зросту.

Я  ще  молодий, лише  взявся  до  діла.

Життя  мого  малопомітна  зоря

У  небі  твоєму  ледь-ледь  заясніла.

Та  я  до  кінця  все горіння  своє,

Яке, почуваю, в  мені  не  погасне,

Віддать  тобі  хочу….Вже  зримо  встає

Майбутнє -  велике,  жадане ,  прекрасне.

Ось  і  минув  112-й  рік  від  дня  народження   нашого  поета- земляка  Василя  Андрійовича  Лісняка.  Приємні  щорічні  зустрічі  в  приміщенні  сільського  музею  стали  традицією.  Запашний  чай,  свіжеспечені  пиріжки,  а  головне  це  спогади  односельців  які  бачили Василя  Андрійовича.  В  поезії  час  плине  швидко, а  головне  що  вірші  степового  співця  не  залишають  нас  байдужими  до минулих  часів.  Самою  долею  якому  було  написано стати  творцем  прекрасного, а  саме  написати  п`ять  поетичних  збірок - "Широкі  простори", "Уміння  жити",  "Борозна",  "Зоряний  світанок",  "Люблю  село".